З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить Кобзар, книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка від його юності й до останнього подиху,- ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано Кобзарем. В литературе каждого народа, среди ее великих творцов, есть поэты, имена которых омыты любовью и славой. Таким поэтом украинского народа является Тарас Шевченко, чье бессмертное наследие одна из высочайших вершин человеческого гения. Шевченко великан духа, художник могучей творческой силы, непримиримый борец против любого угнетения человека человеком. Поэзия, искусство слова соединились в его сочинениях с социальной борьбой и составляют с ней цельный сплав. Шевченко выступил как поэт-новатор, принес с собой в украинскую литературу "слово нове", новым миры поэзии, неповторимые образы, картины и краски, невиданное раньше богатство и широту тем, идей, мотивов, жанровых форм, вывел украинскую литературу на путь реализма и народности.
Добавлен: 28 янв 2016
